Добрий день.
Ні. Людина, яка живе з ВІЛ, не повинна бути донором грудного молока для іншої дитини.
Причина принципово відрізняється від більшості побутових ситуацій: ВІЛ може передаватися через грудне молоко. Грудне молоко може містити ВІЛ. Тому передача можлива від людини з ВІЛ до дитини під час грудного вигодовування.
Якщо людина приймає АРТ і має невизначуване вірусне навантаження, то все одно не може бути донором грудного молока.
Для статевої передачі ВІЛ наявність стійко невизначуваного вірусного навантаження означає, що людина не передає ВІЛ статевим шляхом.
Але грудне вигодовування – інший механізм передачі. Навіть за ефективної АРТ ризик передачі через грудне молоко не вважається нульовим.
Чи означає це, що людині з ВІЛ взагалі не можна мати дітей?
Ні. Це дуже важливе розмежування. Людина, яка живе з ВІЛ, може мати дітей, які не матимуть ВІЛ. Завдяки АРТ та медичному супроводу ризик передачі ВІЛ від матері до дитини можна суттєво знизити.
Саме тому донорське грудне молоко проходить спеціальний контроль, а правила його використання залежать від системи охорони здоров’я.
Особливо важливо не використовувати грудне молоко від випадкового донора без медичного контролю.
Отже, людина з ВІЛ не повинна бути донором грудного молока. Водночас це жодним чином не означає, що людина не може мати здорових дітей. Сучасне лікування та медичний супровід дозволяють значно знизити ризик передачі ВІЛ дитині.

Доброго дня.

Так. ВІЛ сам по собі не є протипоказанням до загальної анестезії.
Людина, яка живе з ВІЛ, може перенести операцію та загальний наркоз так само, як і інші пацієнти. Важливо не просто знати ВІЛ-статус, а оцінити загальний стан здоров’я та особливості лікування.
Перед операцією лікарі можуть оцінювати:
• вірусне навантаження;
• рівень CD4;
• функцію печінки;
• функцію нирок;
• наявність інших інфекцій;
• супутні захворювання;
• усі препарати, які приймає пацієнт.
Це дозволяє анестезіологу та хірургу підібрати найбезпечнішу тактику.
Особливо важливе питання — взаємодія ліків. Антиретровірусні (АРТ) препарати можуть взаємодіяти з деякими медикаментами, які використовуються під час операції. Тому лікарям важливо знати точну схему АРТ, яку приймає пацієнт. Це не означає, що АРТ потрібно припиняти перед операцією. Навпаки, самостійно переривати терапію не слід. Якщо операція планова, лікарі заздалегідь узгоджують, як приймати препарати в день операції та після неї.
Також медичні працівники повинні поводитися з кров’ю та іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами відповідно до стандартних правил, незалежно від того, відомий ВІЛ-статус пацієнта чи ні.
Отже, людина з ВІЛ може отримувати загальну анестезію та проходити хірургічні операції. ВІЛ не є автоматичною перешкодою для операції. Основне завдання лікарів – врахувати стан імунної системи, супутні захворювання та можливі взаємодії АРТ з іншими препаратами.